Якщо вдасться не підпустити його до коня, то у нього буде менше шансів утекти. Зейл нахмурився: - Доведеться скористатися магією, щоб обійти охорону. Більше нічого говорити і не треба було, бо кожен раз, як Руху починала чаклувати, вона викликала то бурю, то землетрус, то грозу, і чим більше вона вдавалася до магії, тим більш [...]

- Ти впевнений, що він все ще там? Провідник похитав головою: - Ні, не впевнений. Там занадто багато таємних ходів і тунелів, - ледве повертаючи язиком, прошепотів він. - Але ніхто не бачив, щоб він або його кінь виходили, а увійшов він саме цим шляхом. Он досі видно кров мого племінника. Селянин вказав на [...]

Напевно, вони вже зараз називають мене рогоносцем і кожного разу при згадуванні мого імені підставляють до тім’ячку пальці у вигляді отаких маленьких ріжок. - Припини розпускати нюні, Малик, - прошипів Єдиний. - Навіщо тобі скаржитися? Хіба Містера розоряє твої храми? У будь-який інший час я підняв би голову, та й прокляв блудницю. Але зараз [...]

Я перевів погляд на шматок жирного м’яса, що лежить переді мною на хлібі. - Ось це? - А ти що, хочеш, щоб я їв щура? - Звичайно ні. - Я поніс тарілку в кінець столу і поставив її перед павуком. Я також захопив із собою кухоль пива і, запропонувавши її павука, зігнувся, щоб зазирнути [...]

Я жадібно проковтнув варварську їжу, наче куріпку, приготовану в меду, і взяв собі добавку. Голод притупилася, але тепер про себе нагадала спрага. Не побачивши на столі жодної порожній гуртки, я звернувся до кого &8209; то через стіл: - Мені нема з чого пити. Жінка з волоссям, схожими на солому, присунулась до мене, посміхаючись: - [...]

Я штовхнув халу, і вона, підхопивши свою здобич, протиснулася у ворота. Сторож позадкував на негнучких ногах, і тільки тоді до мене дійшло, що я розмовляв з трупом. Мене це не дуже здивувало, всього лише чергова дивина під час мого вимотуючого подорожі по варварським земель. Я зійшов з коня: - Що з тобою сталося, старий? [...]

Хала відірвала ногу від туші своєї жертви і почала обгризати кістка, намагаючись дістатися до кісткового мозку. Я відвернувся, щоб не бачити мерзенну картину, і почав вивчати пройдений шлях, що вже увійшло у мене в звичку.
Біля підніжжя гір змеілась річка Тан, така ж коричнева і брудна, як і долина, йде далі, а вдалині [...]

Але варварам все дарма, вони готові жити де завгодно, і де-&8209; хто з них оселився в маленькому селі, обліпив підступну козячу стежку, яку вони по дурості назвали Високої Дорогий. В серці цього села стояла скромна цитадель, і за знаком вибухнула зірки з черепом, акуратно вирізаними на арці прівратного будиночка, я зрозумів, що переді мною [...]

Він знав, що так карають що зрадили свій обов’язок - прив’язують провинилися, до стовпа в холодних землях Баша і залишають в сніжної бурі, відрізавши повіки. - Упевнений, - відповів Келемвар. «Кайрік взагалі не користувався магією, - сказав Жергал. - Він тільки відкрив свою душу і дозволив патріарху в неї заглянути». - І тоді Адон [...]